Критерії психологічної готовності до школи
Дуже часто в садочку говорять: «Нічого страшного, нехай йде», «Він добре вчиться та все розуміє та ще гратися хоче, воно пройде», «Треба більше займатися, він зовсім не хоче писати». Батьки хвилюються та задаються питанням – віддавати у школу чи ні. Що ж таке психологічна готовність дитини до школи та з чого вона складається:
1.Соціально-психологічна готовність.
- Наявність мотивації до навчання. Як дитина уявляє собі навчання, розуміє зміни, які її очікують та проявляє інтерес до здобуття знань. Іншими словами, їй цікаво йти до школи за новими знаннями, а не за ради яскравого рюкзака.
- Наявність можливостей для соціальної адаптації. Дитина вміє взаємодіяти із своїми однолітками, виконувати завдання вчителя та контролювати свою поведінку.
- Вміння взаємодіяти у групі дітей, приймати участь в іграх.
- Емоційна готовність проявляється у вмінні керувати своєю поведінкою, розумінні своїх емоцій. Вміння постояти за себе, якщо потрібно. Сюди ж відносяться імпульсивні прояви, коли дитина не може висидіти та починає ходити, гратися, говорити.
2.Інтелектуальна готовність.
- Розвиток образного та словесно-логічного мислення. Вміння знаходити відмінності чи схожість у групі предметів. Вміння знаходити логічний зв'язок між предметами та явищами.
- Розвиток уваги. Вміння утримувати уваги за займатися однією справою протягом 15-20 хвилин.
- Вміння розуміти інструкцію та слідувати її виконанню.
В загальному інтелектуальна готовність включає в себе розуміння та називання навколишніх предметів та явищ (предмети господарства, пори року та ін.), розвиток пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття, мова та ін.), розвиток математичних здібностей (наприклад, рахувати до 20) та образно-графічних уявлень (розуміння, що таке коло, квадрат).
Інтелектуальна готовність відображає функціональну зрілість структур головного мозку. І це дуже важлива та необхідна складова готовності до школи, та не єдина. Часто бувають діти дуже здібні, але, на жаль, мають труднощі в спілкуванні із іншими дітьми.
3.Психофізіологічна готовність.
- Розвиток дрібної моторики. Вміння користуватися ножицями, застібати – розстібати ґудзики.
- Просторова орієнтація та координація. Розуміння що таке «вище – нижче», «більше – менше», «вперед – назад» та ін.
- Вміння достати правою рукою до лівого вуха (через голову) – філіппінський тест.
- Вміння кидати – ловити м’яч.
- Зміна молочних зубів.
- Вміння координувати зв’язок «очі-руки», переносити у зошит побачене, наприклад, на дошці.
Розуміння того, що відбувається з дитиною та де їй потрібна допомога, дає можливість для корекції та вдалої адаптації до нового статусу школяра.